Збентежені очі зі смутком й печаллю
Дивляться в душу пустую собі
Хочеться мати їм матір і татка,
Як же це скадно родину знайти!

Діти – сироти не знають любові,
Мешкають всі у дітдомі вони.
Ручки маленькі тягнуться до сонця
Їм і пожити немае коли!

Їхнє дитинство болюче і скверне
Їм не дає переваг у житті.
Але не можна не поважати
Сиріт – дітей, що в дітдомі зросли!!