Мамо, пробачте, що змушую знову хвилюватись.
Я хоч і просто дівчина - але не буду вдома ховатись.
Дивлячись на побитих людей від cліз вже й туш не рятує.
Хіба можливо байдуже дивитись, коли диктатор мій народ катує?
Хіба може душа не розриватись, коли Дніпро від крові стає червоним,
а насильство, побої - стають їхнім прийомом коронним.
Всередині обривається кожен нерв, але не зникає віра,
а жорстокий беркут, що нападає вночі, нагадує вампіра,
та їм не вдасться зламати дух, порив до свободи і вкрасти мрію,
бо завдяки їй я свою оголену душу, наче біля вогника, щомиті грію,
але так тішить, що вони нас неабияк почали боятись.
Саме тому брехнею, наче стрілами, розпочали метатись.
Чого ж ти яник і азіров самі не вийдете на майдан?
Чого ж ти один і другий не скажеш, що бездушний тиран?
Шо ж ти не скажеш, що на нас тобі начхати?
Єдине місце на яке ви заслуговуєте - це ґрати,
а може вас в "кохану" Росію в Сибір заслати.
Так хочеться подивитись, як ви будете там виживати!
Ви продаєте нас кому завгодно - Росії, Китаю,
а я в УКРАЇНІ, розумієте, в УКРАЇНІ жити бажаю!
Я боротимусь і діятиму навіть якщо залишусь одна,
хоч по щоці скотилась не одненька сльоза,
але українці не відступлять, бо у всіх спільна мета.
Тож виходьмо й далі сюди і нехай в них трусяться колінка.
Ми не відступимось якою б "лагідною" не була беркутова дубінка.
Мамо, пробач, що вкотре змушую хвилюватись,
але дивлячись на людську кров - осторонь не можу залишатись.