[показать]Бузок так пахне, як ніколи,

І тінь - на оксамиті трав.

Вражає світло, що довкола

сердечних справ.

Стою і слухаю, як дише

весняна прохолода дня,

тихенько день на небі пише

про те, що  більше я – не я.

Тендітною лягаю тінню,

клубочусь по окрайку трав,

бузка мереживом і синню

вкриваюсь – ще не маю справ.

Я зараз встану, надихнувшись,

піду легенько у життя,

А тінь залишу, обгорнувши

Бузковим раєм забуття.

 28.04.16