Відчуваю себе покинутою дитиною
Такою винною.
Неспинною у своєму самотерзанні
І Це не востаннє.
ЦЕ - не востаннє.

Куди не кинь - крізь негаразди
Нема відрази
Є ця покинутість і невгамовність -
Чиясь двомовність,
Чи недомовність.

Я відійшла від свого шляху.
Куди потраплю?
Без поводИря нічого не бачу
Сиджу і плачу -
Сліпа, не бачу.

Мені стояти б і відчувати,
Своє шукати,
А я заплуталась в чужому болю
І жду двобою.
Когось до бою.

Така покинута- мала дитина,
Але неспинна.
У відчуванні Любові втрати.
Хочу до Тата
Серцем - до Тата.

Я заземлилася до свого грунту.
Мою спокуту
Таку безмірну тра відбувати?
Чи йти шукати
Любов шукати...

15.12,14. 01.26.
[700x355]