| Скільки разів не читай „Політ над гніздом зозулі” Кена Кізі, ця книга завжди лишає однаково сильне враження. І справа зовсім не в тому, що це твір про психлікарню – явище нібито нам майже невідоме (оскільки психлікарні як виразки суспільства намагаються висвітлювати якнайменше), а в тому, що ця психлікарня – міні модель самого суспільства, а межа між нормою та божевіллям по суті відсутня. Однак найбільше приголомшує трактування автором людини як в’язня суспільства, авторитарної владної структури, що намагається для зручності, для ліквідації та запобігання безпорядкам гомогенізувати, стандартизувати, просто перетворити всіх на бездушні покірні механізми. |
Сколько раз не читай „Полет над гнездом кукушки” Кена Кизи, эта книга всегда оставляет одинаково сильное впечатление. И дело даже не в том, что это произведение про психбольницу – явление вроде бы нам почти совершенно неизвестное (поскольку психбольницы как язвы общества стараются освещать как можно меньше), а в том, что эта психбольница – словно мини модель самого общества, а черта между нормой и сумасшествием в сущности отсутствует. Однако более всего поражает понимание автором человека как заключенного общества, авторитарной властной структуры, которая старается для удобства, для ликвидации и предупреждения беспорядков гомогенизировать, стандартизировать, просто превратить всех в бездушные покорные механизмы. |