Ота дівчина
А вона дивилась на тебе,
Та промовити слово вагалась.
Зупинити тебе хотіла,
Але знала що не під силу.
Опустилися руки додолу,
Заблищали сваровські сльози.
Вона так тебе хотіла…
Але прикро, що не під силу
Підійти до тебе, сказати,
Про що думку гадала щоночі,
Що за тебе готова віддати
Найдорожче, оте-саме дівоче.
Оте-саме дівочиє серце,
Яке муку несе нездолану…
Тая мука коханням зоветься:
Щирим, відданим, вічним.
Ота дівчина ладна віддати
Все що є у неї за тебе.
Лише б ти був коло неї,
Лиш для тебе її поцілунки,
Лиш для тебе гарячі обійми,
Але ти не почуєш ні слова.
Ти далеко, ти ніби як пташка
Іще день і тебе вже не стане,
Крилом махнеш – і за морем…
Улетиш. І зеленії очі
Не побачать твоєї усмішки,
Твого погляду дивного. Довго…
Іще довго тая дівчина
Тебе згадуватиме ночима
Пам ’ ятай же і ти її,
Тільки спробуй, ти чуєш, забути
Ну лети вже, нехай, мине…
Жити буде, якось відійде
Але тільки не мине
Рана в серці…
Буде боліти…