Услышал только что в чьем-то исполнении (девушки) и текст безумно понравился )))

Твій біль нікого не їбе, 
Пора вже к єтому прівикнуть, 
Прокинься ж бо, відкрий всі вікна, 
Дивись у нєбо голубе, 

Летить по нєбі самольот, 
У вирі облачних пампасів, 
Пілот руліт своїм рульом, 
Хоть путь так трудєн і опасєн.

Дівчину він до хлопця вЕзе, 
Магната вЕзе до контракту, 
Він вчених вЕзе до конгресу, 
Араба вЕзе до теракту, 

Чаклун над зіллями чаклує, 
Гребець до фінішу гребе, 
Твій біль нікого не волнує, 
Твій біль нікого не їбе! 

Твій біль никого не їбе, 
Бо це, пардон, не біль країни, 
Тому що в кожної людини 
Є лічна рана, шо зе бест 

Коли ореш ти в мікрохвон, 
Знаходять люди паралелі, 
Ковбасить потім їх нєделю 
От пари ріфм і трьох імьон! 

Та дівці не споєш в постєлі 
І шефу вірша нє расскажеш, 
Шо, мо, душа хворіє в тєле, 
Шо, мо, с тобой конкрєтна лажа 

В поетах образи цінують, 
Реальність нафиг, по любе! 
Твій біль нікого не волнує, 
Твій біль нікого не їбе! 

З одним дівчиськом заціпився, 
Вона у захваті від мене, 
А я був п'яний, я напився 
О, Україно, рідна нене! 
Що вже, не можна раз напитись, 
Шоб потім місяць розгрібати?! 
То вже нікого не любити, 
І вже нікого не їбати?! 

Воно же ж звонить телефоном, 
Воно ж чекає біля дома, 
Воно мені єдва знакоме, 
Таке файнЕ... Та явно лєве! 

Воно питає: "Ну і?" Ну і?! 
Я шо, поклявсь любить тебе?! 
Твій біль нікого не волнує, 
Твій біль нікого не їбе! 

Твій біль нікого не їбе, 
Людей їбуть поважні справи: 
Чи лівий ти, чи, може, правий, 
С квартірой, с тачкой ілі бєз. 

Ніхто до серця не допустить, 
Не буде нянькатись с тобою, 
Не відстєгне тобі капусти, 
Та не поділиться любов'ю. 

Отож, ползі по жизні в корчах, 
І не кажи, що заблудився: 
Буває так, шо "дєнь іспорчєн", 
А ти нє с той ноги родився! 

Коли розпатланне безсоння 
Зриває маски театральні, 
В чиюсь жилєтку, чи в кальсони, 
Але ревеш вже натурально 

За всі проігранние матчі, 
За заплутавшую взаiмность 
Ви плачєтє? Я тоже плачу, 
Но друг от друга нам протівно!

Коли ж своєю смерттю, чи чужею, 
Та, врешті, здохнеш, як собака, 
Це значить, Бога заїбав ти 
Постійним стогіном, однако. 

Як у вишньовому садочку 
Звук заміраюшчій, пєчальний... 
І всьо! Оркєстр, могілка, точка! 
оградка, квітки, в нєбє чайка. 

І ось, волають к Богу люди 
І бьють ся в груди волохаті: 
"Зачєм забрав його отсюда?! 
Його ми встигли покохати 

Зачем порвал струну тремтящщу? 
Бач, товарисьтво все страдає, 
Вєдь он такой бил настоящій!" 
А Господь їм відповідає: 

"Яка струна? Не рвав струну я! 
Вона сама случайно: бем-м-м-м! 
Ваш біль нікого не волнує, 
Ваш біль нікого не їбе!"