інколи життя набирає обертів, кілометрів на годину, вузлів.

в кого як.

а в мене ніяк.

нічого серйозного за 14 років.

звичайне існування.

просто так.

та я чомусь впевнена, що просто так нічого не буває.

можливо і в мені є щось особливе.

щось досі не відкрите.

тільки от відкривачі "нових земель" забарилися.

відчуваю власну не потрібність.

читаю Дереша та мрію про феноменальну пам"ять.

чому все так заплутано??

починаючи думками, закінчуючи навушниками в кишені.

чому?!