Перші проміні сонця так прозоро і цнотливо зіргівали мене, а я, незважаючи на всю внутрішню потворність усміхалася тобі в очі і щиро кохала. Але ти, ти ж досі незнаеш, що усередені, там, десь біля шлунку, там де у всіх смертних знаходиться душа, в мене суцільне лайно. Ти примуєш мене позбутися здобутої роками безпринципності, але часами навіть мене це цілком влаштовує. Ну піздець, якась мрія дебілки. Коли ти, у ту рідкісну мить, кажеш мені щось про кохання, про серьйозні стосунки та таке інше, десь усередині мені стає смішно. Але зовні, впевняю тебе, я сама у це вірю.                                                                                                                                                                                                              Ну не можу я раз у три дні не в.єбати тобі лайна, тому що ти належиш до такого типу людей, яким подобається начебто думати, що вони найголовніші, найтаємніші, найрозумніші, а я щаро закохана по самісінькі вуха. Ха-ха-ха!!! Усі ми люди. і іноді треба йти на компроміс. це не стереотипне мислення, а гарно вивчений урок із життя.                                                                                                                                            Може тобі й не дуже довподоби слухати мої не дуже тверезі опери з циклу "все хуйово" та казати, що ти мене кохаєш по 10 разів на день. Якщо б цього усього не було, булаб якась пісна повсякденна моторошна параша. Думай, моє миле сонечко, думай, що мені це насправді важливо. Але... Але я інша. Інша до мозку кісток. І не збираюся змінюватися заради тебе. Поки що.                                                                                                                                                                 Соррі, моє миле сонечко, що я так дивно тебе кохаю.