невже ти не відчуваєш цього?
хіба ти ніколи не помічав?
ти все бачив, все знав, але чекав..

так сумно прокидатись щодня і розуміти, що цей день знову пройде без ТБ.
поступово воно зникає, це відчуття необхідності. Але щось тримає,той останній погляд твого блиску..
щось на зразок невдалого запису в пам"яті
то назавжди

але в той день..мабуть вперше відчула себе справді щасливою.
важко думати,складно говорити. це нагадує божевілля. набридлохворіти тобою.відпусти.забуду
але дякую,що ти

змінив світ,мій світ..рай