[433x453]


Ти казав, що забуду тебе,
Та я не забула.
Ти казав, що кохання мине,
Та воно не минуло.
Бо кохання-найкраще, що є,
То прекрасна, чарівна богема,
Бо кохання-єдине що б'є
Мури й скелі. То вічна дилема.
І не скажеш ти серцю кого покохать,
Не накажеш йому що робити.
Не забудеш ти на ніч мене обійнять,
Й не забудеш мене полюбити.
Бо як доля звела нас,тому не пройти,-
Будь-що можеш мені ти казати.
Ми зустрінемось знову-повіриш і ти-
Серце може твоє ще кохати.
І я знаю: кохаєш, лиш тільки повір-
Все ще можна на світі змінити.
А прийду я до тебе хоч із-за гір,
Аби ти лиш схотів полюбити...



P.S. На фото-Олейник, он и поет собственно, стих тоже ему был посвящен (аж в 2005г.), кто ж знал тогда кем он станет через 4года...