коли мелодії зникають
і змикаються вуста,
я заглядаю в душу
відчуваю геть пуста
я прокидаюся щоночі
притуляюсь до вікна
чоло холодне, та здається
знову там пройде Вона
і я стою мерцем до ранку,
та не можу відійти
бо все здаяться шо
крізь темряву мене гукаєш ти
я відчуваю божевілля
захопило у полон
лягаю та не можу спати
бо ти прийдеш до мене в сон
шукаю втрачену надію
шо померла вже давно
тая на зло не розумію
і дивлюся у вікно...