Усе як завжди. Й лякатись не слід.
Попелом вкрилась твоя мінералка.
Русалки приходять вночі і в обід:
Перші провісники стану Алко.
 

Вибачайте друзі, давно не писала(((

Що ж нового розказати? Стільки всього відбулося, скільки людей пройшли через моє серце, порозписувались на його стінах, і зникли. Зникли в нетрях думок, почуттів.

Навчання...Люди..."Друзі"...Думки... Музика... Музика в моєму ноутбуці немов звучить в ритмі мого серця. Така ж загадкова і різноманітна. Чому так швидко відбиває ритм, не можу зрозуміти що у мене на душі... Хочеться тепла, турботи, кохання... І ось, вкотре доля зводить мене з потрібною людиною, а я, знову походжу повз.

Я немов в країні ілюзій, бачу те, чого не існує, і закриваю очі на все інше, те, що для когось є реальним життям... 

Хочеться щоб наші повідомлення кинулися один одному в обійми: наші фрази перепліталися, наші почерки зливалися, наші чорнила змішувалися так само безперешкодно, як з'єднуються твоя і моя кров...