ААааа. життя несеться так швидко. я не можу пристосуватись до руху. Стільки різноманітного ще ніколи у мене не було. Відчуваю себе як людина, що ніколи на бачила дорогоціннного каміння, а тут раптом стала щасливим володарем цілої колекції самоцветів. Немов би до того й не жила... якось так.
учора була дуже зла. Не знаю навіть як це пояснити. Коли тбоі дзвонять та кажуть "Нікуль, потрібно 4 людей на форум з контактною інформацією. Тільки це треба до 6 години зробити (а вже майже 3 години пятниці)". А потім наприкінці розмови, мовляв, а... ти ж теж їдеш. куль.
цікаво чому Донецьк про це знав ще 10 вересня? а я узнала тільки учора... якось так не робиться...=(
а ще... здавалося б, ще одна подорож, але радості чомусь не відчуваю. може я вже втомилась від подорожей??? якось не схоже на мене, але здається що так...
до того ж дуже некрасиво виходить з подругою. навіщо потрібно зтикати нас лобами???

а ще в мене починає розвиватись паранойя...в мене дійсно враження, що це не просто так. але байдуже. мавр зробив своє і більш нічого робити не буде. Якщо насправді хочеться, вигадай що зробити.