досі у мене ніколи не виникало питання, як відрізнити сум від радості? це ж так просто...
а іноді не відрізняється. хочеться розрізати себе навпіл - щоб одна половина раділа, і інша сумувала. так було б значно простіше. але так не можна. доводиться вирішувати самій, як саме ти сьогодні почуваєшся.
іноді не хочеться думати. бо думки зайві.
а ще більше не хочеться відчувати. бо це заважає думати.
і до того ж доводиться жити. а це змушує відчувати.
таке-от замкене коло.
прекрасне коло. бо жити - це чудово.
це основне... для всіх?
коли постійно чогось хочеш, до чогось прагнеш, з чимось борешся. це називається реальність.і тікати в мрії безперспективно.бо мрії - інертні. вони нікуди не рухаються, і їх доволі рідко можна запхати в реальність.
але ж я запихала... і жити в мрії - це супер, скажу я вам.
а от випадати - не боляче, ні. шок. за шоком болю не відчувають.
болітимуть потім синці від удару об реальність.
а потім загояться.
і знову пихатимеш свою мрію в реальність. і житимеш у цій суміші.
а далі що?
мрія?


такий ось брєд...