Решила возобновить дневник.
Днев на беоне хакнулся и востанавливать его лень. К тому же он поряддком надоел из-за слишком "молодого населения".

Очень долго колебалась куда же возвращаться, заработала головную боль и вконце концов кинула монетку. Сначала выпал дайри, я там и хотела остаться, а потом с ужасом увидела, что там нельзя запиливать музыку и я отудово побыстрыку смылась.

От нехрен делать ==
Досье №1
Имя: Рена
Первый в жизни ник Cobra который на беоше перекласифицировался в ласкательное Cobrochka (буеее), позже величала себя Rin ака SORA, но имена не прижились и остались лиш в воспоминаниях, было местоимение сплагиатить имя DIVA после просмотра Кров+, так же было время имени Hime которое тоже не прижилось. Вконце концов имя $Rena$ имено с доларами Х) это мой уже пожизненый ник на всех сайтах (где нельзя ставить символы умудряеться ухитряться и всетаки всучивать свое имя не смотря на кучу таких же занятых).
Возраст: реальный 19, характер: 12, ум: ну где то за 25
Родственики: в сети родственики потерялись между пространством и временем, реальные все еще имеються (черт а куда они денуться ХД) шумная мать, любящая сестренка и пришибленый но интересный брат

Диагноз: страдает маниакальным изложением мыслей на бумагу в виде постов.

Статя в газету "Колос" об окружающей среде и волонтерстве.

Чому нинішнє суспільство нічого не цінює? Чому для молодого покоління немає нічого цінніше чим комп’ютер? Чому років 10 тому назад на вулицях лунав веселий сміх дітвори, а зараз можна почути лише шум машин? Ніхто не хоче задаватись цими питаннями, люди привикли пливти по течії, не бачити дальше своїх володінь, говорити який нині жахливий світ і зовсім не перейматись його проблемами. Та що там проблемами других країн чи сусіднього міста коли ніхто не переймається проблемами міста в якому родився та виріс, в якому можливо ростуть його діти. Люди вміють слухати але не вміють розуміти, вміють співчувати лише на словах і так же на словах обіцяти.

Теперішні люди дивляться телевізор і лише хитають головою примовляючи, щось на зразок як живуть за кордоном. Не зрозуміло правда, чому ми не можем так жити, чому у нас не може бути таких чудових парків, майданчиків для дітей. Так звичайно вони у нас були, і є. На жаль нічого чудовим назвати не можна. Чи то батьки підростаюче покоління нічому не навчили, чи то таке вони під черпнули з інтернетів та телевізора, але кинути тут окурка від сигарети, там оставити пляшку з під спиртного. Та чому розмінюватись на такі дрібничі, ломайте те що будують ваші батьки, засмічуйте навколишнє середовище. Вбивайте місто в якому ви виросли та можливо виростуть ваші діти. Памятаю, як одного разу прогулювалась по парку і біля нині уже «покійної» гойдалки яку таку любила дітлашня стояв чоловік злегка потріпаного виду і сумно дивився на те що від неї зосталось. Люди недовірливо на нього дивились навіть не знаючи, що гойдалку поставили не бізнесмени чи ще хто там любитель поговорити, а самей цей чоловік у потріпаній фуфайці і зморшкуватим лицем.

Та молодь то ще пів біди, що говорити за неї якщо дорослі подають їм чудовий приклад.

Згадати лише нашу річку Рось. Напевно ще багато хто пам’ятає, як ходив з друзями туди та проводив там ледь не все літо. Нинішню річку даже річкою язик не повертається називати. Страшно уявити скільки там всього у тій теперішній воді, навіть ідучи через місток на заводську територію у воді можна побачити багато смітя. І саме страшне, що деякі школярі всетаки ходять туди поплескатись. Та горсточка дітей яка не сидить за комп’ютером і не знає куди себе подіти.

Не можливо точно сказати, та здається що ті хто живе поблизу річки викидає смітя саме туди. І не зрозуміло, чи то у людей з фінансами проблеми (здавалося міська рада організовує кожну суботу сбор мусора і не за такі ж великі гроші), чи то просто з головою не все в порядку. Звичайно ніхто доказувати нікому нічого не буде і нікого не обвинувачує, та плачевний стан річки просто вже не можливо ігнорірувати.

Також не можливо ігнорувати те що робиться за нині популярним кафе «Рось» (ну напевно вони не чули про баки зі смітям). Можливо ті хто викидає пластик або скло мимо урни думає що в землі воно розкладеться, так от любі друзі, не грайте ігри та не сидіть вконтактах а поцікавтесь тим що живе навколо нас. Жаль що нікому не цікаво скільки рослин та тварин ми вбиваєм смітям    та як воно довго зберігається ще в землі шкоджачи навколишньому середовищу.

Для прикладу:

 Папір розкладається 2—10 років

Консервні бляшанки — 80 років

Поліетиленові пакети — понад 200 років

Пластмаса — 500 років

Скло — 1000 років.

Залишається надіятись що ці цифри заставлять хоть когось трішки задуматись, чи потрібно кидати щось поза бак зі смітям?!

Хтось прочитавши цю статтю сумно зітхне, хтось перегорне сторінку, та хотілося щоб ми могли мислити ширше. Як саме це зробив 28 річний Віталій Василенко із нашого рідного містечка.

Побачивши в якому плачевному стані знаходиться річка, він з друзями пройшлись Погребищем та сфотографували багато місць які не те що являються мусорозвалищей а й є небезпечними.

Багато наприклад було випадків коли діти грались за стадіоном «Колос» і приходили додому з порізами від скла. Звичайно сам стадіон гарний та чистий, нікого ж не цікавить що за ним діється.

Жахливі фотографії були віднесені молодими людьми в міську раду та було запропоновано устроїти суботнік. Ну звичайно ніхто на це багато коштів виділяти не буде, та хіба ми не люди і в нас немає рук?!  У відповід наша влада пообіцяла надати транспорт на прибирання хоч би деяких територій. Суботник відразу назначили на 24 липня.

Хлопець організувавший суботник на цьому не зупинився і розвинув цілу волонтерську компанію, фотографії зі звалищ були розклеєні по всьому місті у формі демотиваторів закликаючи людей (в очередний раз) всетаки задуматись.  Відразу знайшлась група людей яка згодна допомагати та всетаки скептично дивлячись на це все. У всіх як в одного звучали слова, що люди побачать, знову начнуть заломувати руки і нічого не робити. Звичайно, якщо всі ми проігноримо все це і далі будемо дитись телевізор то звичайно все так і буде. Якщо ніхто не знає, це називається колективне мислення, та якщо кожен подумає за себе, а не буде бідкатись, що от він прийде на суботник, а інший не прийде, і все таки прийде то так може зробити і інший. Просто знайте, що допомагаючи волонтерам ви не будете це робити заради когось, ви це зробити заради себе!