Там не зовсім весело, там панують протяги,
Там годинник вперто нам відрахує час.
Не втамуєш бесіду, не затулиш одягом,
Не одягнеш в золото, не забудеш нас.
Ми ходити будемо за тобою тінями,
Ми ридати просимо, хоч це ще не все.
Ми навік залишимось для тебе безцінними,
Хоч тікай від нас, куди занесе.
Там нечисто зовсім вже, там панують протяги,
Чорний крук там кличе по біду на схід.
Ми не знаєм, скільки вже, року цього протягом,
Ми стиха накликали та до себе бід.