Не має більше радості у серці
А на душі одна печаль
І тільки сльози мої маленькі
Стікають по щокам й киплять
Не хочу більше веселитись
Не хочу більше я співать
Та й жити сенсу тепер не має
Душа замерзла серце спить
У тільки льод у ньом біжить
Сніжинки не радіють більше нема для чього кажуть жить
Я так надіялась побачу
Я так хотіла кращого життя
Та доля тільки те й робила
Що направляла в небуття
Я так багато йшла до тебе
Збивала ноги ,руки все
І тільки серце не стогнало
Воно лиш вірило у це.
Та віри мало любові тут не треба
Тут все жорстоке не таке
Цей світ лиш помилка фатальна
Не хочу в ньому більше жить
Щоб так страждати і молить
Молити Бога кожний день
Щоб хоч поміг мені у чомусь
Щоб хоч ще шанса мені дав
Хіба так можна це –не єжиття
Це лиш ринг двобоїв
Це жорстоке небуття
Чому він так вчиняє з нами
Чому жити має лиш один
Чому сильніші виживають
А ті що слабші помирають
Ні це не світ це лиш тваринник якийсь жорстокий
Це гра когось якась страшна
Яка не має не початку не кінця.