Исходное сообщение Сосипатр_Изрыгайлов Мирные шествия мирных фашистов.   Мирные граждане в мирной столице. Мирные каски. Мирные лица. Мирно ведут себя. Мирно бастуют. Мирно дерутся и протестуют. Тем, кто не мирный, нету здесь места. Мирные лозунги мирных протестов. Мирно пинают мирные ноги Тех, кто попался под них на дороге. Все очень мирно, бело и пушисто. Мирные шествия мирных фашистов. Мирные факелы. Мирный Бандера. В Киеве МИРА - без счета и меры. Утром туманным и темною ночью Миролюбивый Майдан мироточит. Мирно пьет чай. Мирно требует сыра, Кофе, лимонов, уборки сортиров.  Каждую пятницу с МИРом под вечер Повода ищут для мирного вече Мирные "дети" в черных террорках. Мирные цепи для мирной "разборки". Мирная ненависть к просто прохожим, Да и к водителям ненависть тоже. Все, кто за гранью майданного бунта - "Тушки", "титушки", "банда" и "хунта". Думал ты, "МИР" - это пение скрипки, Солнце, объятья, цветы и улыбки? Как бы не так! «МИР» теперь с кулачищем, Дышит он злобой и ложью он свищет. Мирный Майдан, он не сеет, не пашет - Мирно поет. Мирно бьет. Мирно пляшет. Ты не согласен? Значит, "титушка" ты. Значит, опасен! ... Мирный Майдан заелозил до дыр Слово когда-то хорошее – «МИР».   Спасибо за находку FytarcAS  

СЕСТРЕ УКРАИНЕ Киев предали – Москва не спит! Правит опять Украиной жид, - Тридцать серебреников на Майдан, - Смотришь, и он иудеям сдан. Пролита кровь, фанатичен люд - Тут украинцев бандеровцы бьют. За океаном же делят страну, Церковь, народы, и власть и весну, Делят границы, война грядет, - Смех иудейский: гой братьев бьет! Вот демократия вам, народ, Глупость рождающий каждый год. Остановись! – Прогляди на Русь! Ты же сестра Моя, сердца грусть, - Не умирай, пробудись сестра, У одного мы с Тобой костра. Единокровная, как и Я – Ты, Украина, душа Моя. Я - от Тебя, и теперь - к Тебе, Склонимся вместе в одной мольбе… Может помилует нас, Христос, И Украину спасет от слез. 27 февраля 2014 г., г. Пенза Русский Крым – вводите танки, Господин Президент, Украина на изнанке, - Не теряйте момент. Ну, а вы, крымчане, ныне Обратитесь к Руси, Позабудьте о гордыне, Сможет Мать вас спасти! Вот, беда идет и бойня, Если время терять, - Русь святая – это тройня, Все есть Родина-мать: Белоруссия, Россия, Украина – наш дом, И в единстве – наша сила, Будь же проклят погром! Православные, сплотитесь, Отразите удар, От Христа не отвратитесь, - Он Россию нам дал! 26 февраля 2014 г., г. Пенза

Заповіт Брати мої,брати мої,брати мої милі, Озирніться,подивіться як як ви бідні жили, Звільнилися від царизму,стали будувати, На розломках імперії, свою рідну хату, Та не довго будували, не довго раділи, Захватили комуняки,до гола розділи, Обіцяли вони землю,й заводи Вам дати, А як прийшли,то винесли,останнє із хати, Стали нищить хазяїв,де правди дівати Хто не згоден був із ними,садили за грати, Ні старого ні малого вони не жаліли, Чотири мільйони люду голодом зморили, І країну яку дивну, стали будувати, Щоб були всі люди бідні,а влада багаті, Стали мову та культуру,Вам забороняти, Лиш москальську речь в країні,стали насаджати, Комуняки з москалями,як могли душили, Та любов до волі Вашу,та й не загубили, Та прийшла нова біда,як нечиста сила, Бо коричнева чума,землю полонила. І піднялись козаки ,землю захищати, Від коричневой чуми,і старшого брата, Та фашистську ту чуму,всім миром зламали, Ну а брата старшого,та й не подолали, І пішли знов Соловки,Магадан,ГУЛАГи, Винищили патріотів,хто був проти влади, Розстріляли,потоптали землю України, Залишили після себе сльози,та руїни, Шухевича та Бандеру визнали катами, А в серцях наших козацьких ,вони завжди з нами, Ті хто дійсно був героєм,стали ворогами, А кати свого народу,то стали вождями, Сімдесят років знущались вони над народом, Наступив кінець правління, нелюдам,уродам. Стали знову будувати,Ви країну нову., На ті ж самі граблі,наступили знову, Ви в парламент молодий,комуняк зібрали, Бо вони за одну ніч,демократи стали, Гетьман Вам наобіцяв,добробуту й волі, Вільно будете трудитися на своєму полі, Та не так воно все вийшло,як хотіли люди, Комуняки знов у владу повлізали всюди, Все гребли скоріш додому,де що можна взяти, Вони ж вже не комуністи,вони ж демократи, Брату дали Крим і флот,буде захищати, Не гадали що війну він може почати, І гетьманів вибирали, служить батьківщині, А вони служили добре,лиш своїй родині,. Як могли Ви брати милі,таке утворити, Пахана,бандита,зека до влади пустити, Як могли Ви дати бандитам Вами керувати, І такі права великі могли йому дати? Бог здоров” ям не обідив,в богатиря вдався, А куринного яйця до смерті злякався, Вітер вже гуляв в кишенях,і в Вас на подвір”ї, Будував собі хороми гетьман в Межигір”ї, Та не став народ терпіти цього супостата, Піднялася вся країна проти влади «тата», Полягла Небесна Сотня,брат стріляв у брата, Боягуз і зрадник,Хам швидко став тікати, Із Ростова на Дону хотів керувати, Та народ не проведеш,пройшла та година, Всі побачили яка,це тупа людина, Нари це його диплом,там він є профферор, Зрозуміли й його друзі,який він агресор, Вже нема місця в нас, та для супостата, Буцигарня то для нього сама краща хата, Не прийняв його і брат, та й наша країна, В опозицію пішла,вся його родина, Розгребла казну державну,наша влада мила, А народу залишились,лиш граблі та вила, Схаменіться,подивіться як світ поживає, Як живе народ в країнах,за них влада дбає, Гоніть швидше з свого двору,Ви старшого брата, Бо горітиме сарай,він ще й спалить хату, Комуністів прогоніть,лиш несуть нещастя, Вони нищили народ,за захмарне щастя, Будували щось таке,що самі не знали, А тепер кричать з трибуни,не добудували, Не хватило у них часу,щоб в лиху годину, Буцигарню збудувати на всю Україну, Раду нову оберіть,та не так багато? Половили вистачило б,Закони приймати, В них зарплата не мала,та й пільг так багато, А чому б їм не пожити,на просту зарплату, І офшори вже давно,слід контролювати. Чого гроші з України за кордон ховати? Наведіть порядок Ви у наший хатині, Буде щастя,і достаток і в Вашій родині, О.Лелеко м.Кіровоград

СПОЧАТКУ БУВ... МАЙДАН! Майдан повстав, Майдан гудів… На подвиг і відвагу І з міст, і з сіл, і звідусіль Ішов народ під стягом. І революції ступні На чорнозем ступали. У церкві кожен дзвін дзвенів, Щоб чули всі і знали. Iшов народ за майбуття, Долав стежки і траси, Не за жебрацтво, за життя Повстали Львів, Черкаси. Гримить Житомир, кличе Київ, Від заходу до сходу, Від Сумщини і до Волині Лунає гімн свободи. В серцях горить одна мета, Щоб в вільній Україні, Де поля смужка золота З’єдналась з небом синім, Воскресла воля, щезнув пан, Щоб у новій країні Громадянин майбутнє мав – Старий, студент, дитина. Щоб не гнобили не цурались, Як то було віками. Вікно в Європу пробивали Піснями й кулаками, В холодний день, голодну ніч З молитвами і гаслом, Рука в руці і пліч-о-пліч, Доки вогонь не згасне… Та дорога була ціна За патріотів подвиг. Чий гріх, чий біль, чия вина? Небесна впала сотня. Майдан став наче ешафот, Бруківка пахла кров’ю, У мирний час зловіщий фронт Спинив їх на півслові. Болючий жах і відчай сліз За батька, брата, сина… Пішли з життя, а владний віз Стоїть, де й був, до нині. Хто другом був, став ворог клятий, В роботі зброя й голі руки… Розкол на синьо-жовтій мапі Прийшов за смерть, страждання й муки. Донбас в вогні, в Луганську вибух знову… Руйнація крокує по землі, Крим приручив російський Вова… Хто є чужий? А де тепер свої? Війни жорстокої ступні На чорнозем ступали… Якщо у церкві дзвін дзвенів – Значить, когось ховали. Пішов народ за майбуття, За сонячне й безхмарне… Кричав, благав, втрачав життя, Надія є - не марно. © Вікторія Єрьоменко