як же ми себе любимо і як нам важко підняти дупу з ліжка.
вранці прокинулась о шостій і бачила фантастично гарний схід сонця, бачила як сонцем наповнюється дім і промені гуляють по стінах
дихала морозним повітрям, коли бігла
думала про себе, що я мабуть поцілована усіма богами одночасно, якщо можу бігати не якимось задрипаним шкільним стадіоном, а пробігати повз хатку Котляревського, красивий та величний собор, білу альтанку, милуватися найкращим у місті краєвидом.
коли прокидаєшся рано, день удвічі довший і немає отого відчуття закільцьованності. коли робота-дім. ось просто зараз заварю кави та буду читати. а потім на працю. з"являється відчуття, що ти сам господар часу. свого.