Люблю зиму. бо взимку легко дихається. Взагалі, не дуже правильно любити щось за щось . Але кожен знаходить у порі, стані, речі, людині, якісь властиві йому прикмети, радощі та починає їх любити. Одним словом, ми любимо себе в інших, а не їх самих. Так виходить? В зимі ми любимо своє легке дихання, у смачних стравах свою насолоду, в людях - душевний комфорт. А якщо не комфортно, якщо складно. Не варто любити? Чи навпаки - любити ще дужче. Я довго думала над цим. Для себе визначила, що буду любити не зважаючи на труднощі, на комфортність, відстороненність. Бо так вчуся любити іншого не через себе, а просто тому, що він є.