8.30. Дзвонить телефон під подушкою. Чую голос майстра, котрий повинен встановити мені електричний водонагрівач.

- Інна, а я вже чекаю вас біля магазину.

- Хіба ми не на неділю домовлялися?

- На суботу, хіба ви забули.

Натягаю на себе джинси, куртку на футболку. Мчу на таксі в магазин. Там сонна слухаю розмови про крани, труби, водонагрівачі різних фірм та ємностей. Не розумію ні слова, але роблю дуже діловий вигляд. Пам"ятаю слова мами про те, що неодмінно треба забрати чек та гарантію на той нагрівач. У таксі розумію, що забула чек і решту документів. Їду знову в магазин. Слухаю музику у таксі.

Дома роблю сайт, майстер на кухні встановлює нагрівач і щось наспівує. Заходжу до нього та пропоную кави з цукерками. Він радо погоджується. П"ємо каву та чекаємо, доки нагрівач набере максимальну температуру. Майстер виявляється великим інтелектуалом. Цікавиться історією Другої світової, читає дослідження сучасних журналістів. Нарадив мені купу літератури. Я навіть щось записувала за ним, бо дійсно було цікаво. Як приємно зустрічати таких людей.)

19.00 Бойлер встановлений. Ура, я маю гарячу воду і колонка тепер не вибухне більше. Підлоги перемиті, речі всі виправні, кішка нагодована. Я нарешті спокійна від усіх побутових проблем. Сайт майже дороблений. Насичений день і дивний чимось.