Це цікаво та незвично, але зараз багато людей, котрих я зустрічаю вперше, дають мені 26-28 років. Ніхто не назвав мій реальний вік. Я і сама бачу, що серед ровесників виглядаю геть іншою. Навіть у свої 22-25 я мала старший вигляд. Не знаю, що тоді "працювало" проти мене. Стреси, нелюбов до себе, зацикленість на інших, але зараз мій внутрішній біологічний годинник наче закрутився навпаки. Я перестала цим перейматися, бо бачу, що належу до тієї категорії жінок, які з віком лише розцвітають, а у старості про таких кажуть - видно породу яка я скромна.))) Тому вік мене не лякає. Радісно, що життя стало заповнене цікавими для мене речами і часу на таке думання просто не лишається. Зрозуміла, що час перестає лякати, коли в голові зникають порівняння себе із кимось, і ти - це просто ти. Я ось зараз уявила себе 50-річну. Струнку, з красивим довгим волоссям, у джинсах та білій сорочці, великих модних окулярах. З фотоапаратом у руках та записником у сумці. В якійсь країні, або тут у нас в Україні, в місцині, де ніколи не була. Знаю, що мені буде добре.