Вже кілька тижнів мучило бажання потрапити серед дерев. Хотілося відчути, як пахне восени. Цей аромат холоду, прілого листя, кори дерева та хвої. Та ніяк не могла знайти ентузіастів, котрі б хотіли отак прогулятися зі мною та терпіти, доки б я повзала навколішки перед кожним кущем та фотографувала. Розповіла про це одному знаймому, а він сказав дуже правильні слова: "Якщо хочеш, не дивись ні на кого, а зроби". От я і зробила. Природа для мене це організм. Якась замкнена система.