Навіть, коли ти будеш не потрібен цілому світу, якщо ти потрібен одній жінці, це - більше, ніж цілий світ.
Манолете - вишукана історія любові і смерті. Вималювана, наче тонким пензлем. Химерно, але дуже по-справжньому.
Жінку робить жінкою чоловік. Бо якою б красивою вона не була, скільки б сердець за нею не билося, лише Він будить у ній її істине єство.
Жінка може бути сильною, може бути слабкою, але своєї природи набуває лише у співзвучності. Коли зустрічаються четверо.
Чоловікові також потрібна Вона. Не будь-яка, а саме Вона. Бо лише з Нею він знаходить в собі справжнього Себе. Відкриває ті грані і глибини, які без цього злиття протилежностей немислимі.
Серця обох так влаштовані, що можуть пізнати самих себе лише у такому поєднанні.
Стрічка "Манолете" режисера Менна Мейєса - це друге після "Малени" красиве кіно, котре я бачила. Дуже вишукане та протяжне.