Замріяне кохання у подиху вчорашнього життя
Як свято, що наближається щомиті
У блакиті синій всесильного буття
Що хмарами стягнуло в тім кохання милім

Прожени ті хмари, що затьмарюють мій світ
Той світ, де більше щастя та любові
Аби той ворог не з"явився ні на мить
Адже я тут... тут поруч із тобою...

Але щось не так... Правди немає
Де поділась істина? Куди?
Ніхто на це уваги не звертає
Куди ведуть оті твої сліди?

Кажен твій корок для тебе буття
Але для мене ні, ще більше болі
Яким же має бути те життя,
Щоб витримати усі покручі долі?

Чекатиму я, доки невиплакані очі
Доки ти не відчув увесь мій світ
Доки вітер гулятиме по полю
Доки серце до щенту не згорить...