[480x640]
А скоро осінь...
Вчора сиділа з друзями,було так добре...Знаєте,є такі вечори,коли мабуть і слів не потрібно.Коли вже потимніло,а люди ще не збираються розходитись по домівкам..І на вулицях стоїть шумок,всі балакають,сміються...То якось незвичайно...Відразу в голову лізуть спогади.Спогади про школу,про 9 клас.Ой,якби ви знали,Як я рада,що більш не буду бачити свою школу...Не буду сумувати за 10-11 класом...
Потім в голову приліз вірш.Ну я як завжди..Як щось напишу...

І тільки осінь нам дає той спокій,
І розум разом відлітає назавжди
І мабуть суть того,що сниться раптом,
Дає нам змогу далі,далі йти.
Все підлітає ввирій наших марень,
Все розбивається стає крихким,сипким,
І лиш маленький,сильний вітер щастя,
нас залишає назавжди...
ВікоБібіко*