"Телекритика" поставила 3 питання про новий телеснезон:

– Які ваші враження від початку нового сезону на телебаченні?

– Які з нових проектів, що ви вже встигли подивитись, можете відзначити позитивно, які – негативно? Чому?

– Які тенденції ви помітили на телебаченні з початком нового сезону?

Ось моя відповід з сайта:

Олександр Бригинець, депутат Київради, голова постійної депутатської комісії з питань культури та туризму:
– На жаль, нічого вражаючого в українському телебаченні не відбулося. Була спроба окремих каналів щось зробити, але загалом перевороту не сталося. Завжди чекаєш нового сезону, продивляєшся анонси, ролики про нові обличчя телеканалу, хочеться, щоб справді відбувся якийсь прорив. Але його немає.

Я спробував переглянути все, що існує. З того, що є більш‑менш вдалим, – це телеканал «Україна», який багато в чому зробив певний прорив. Це зрозуміло, бо цей канал не має проблем з фінансуванням. Можливо, це ще не такий успішний проект, але інвестиції в ньому помітні. Подивіться хоча б на студію, в якій працює Савік Шустер і люди, які перекочували за Савіком Шустером з інших каналів. Як на мене, це позитивний момент, бо давно вже хотілося, щоб з’явилися якісь канали, які б створили конкуренцію головній двійці каналів. Колись видавалось, що Новий канал зможе розірвати монополію лідерів – «Інтера» та «1+1». Зараз складається враження, що це вдасться каналу «Україна». Амбіції – це добре.

Негативні враження майже від усіх культурно‑розважальних проектів, які існують за системою недофінансування. Я дивився на Першому національному «Фольк-music» – хороша ідея, навіть логотип непоганий придумали. Але хотілося б більше. Бо насправді використання української національної музики в обробці – це класна ідея.

Звертає на себе увагу, що друга «Фабрика зірок» не виявиться для української поп-культури кориснішою за першу. А дуже хотілося б, щоб в Україні більше уваги приділяли саме українській мас-культурі, краще, коли в Україні буде власна маскультура, а не російська чи американська.

Щодо тенденцій. Я би сказав, що в політичному телепродукті тенденція одна – перекуповувати Савіка Шустера. І цікаво, що, змінюючи канали, він змінює установки: по ньому, на відміну від інших журналістів, дуже легко стежити за тими завданнями, які він виконує. По наших журналістах, які переходять з каналу на канал, видно, що їх позиція залишається сталою. А Савік Шустер втретє міняє канал, і я втретє бачу, що він виконує різні завдання. Це, з одного боку, говорить про те, що він справжній професіонал, бо може виконати свою роботу так, як хочуть замовники, а з іншого боку, це свідчить про наближення виборів. Як на мене, не можна довіряти такі фундаментальні для держави речі іноземцям, вони не можуть стовідсотково перейматися нашими проблемами.

У цьому контексті я пригадую, як Росія робила до 1020‑річчя хрещення Русі антинатовські концертні тури з використанням російських виконавців. Не знайшли ж в Україні артистів, які б виступили проти НАТО, не знайшли вагомого потужного артиста‑зірку, який виступить на підтримку української православної церкви Московського патріархату. Тобто треба, щоб в Україні з’являлися свої професіонали, які будуть відстоювати свої погляди, скільки б їм не заплатили, щоб це була позиція українця. Я впевнений, що з грошима в Росії проблем не було. Просто наші люди з повагою ставляться до своєї громадянської позиції.

Новини мені здаються більш заангажованими, ніж раніше. У новинах використовуються такі заборонені прийоми, як нагнітання ситуації в країні завдяки скандальним матеріалам, пов’язаним з будь‑чим. Для того, щоб посіяти недовіру до того, що є в країні, в першій частині програми ставляться сюжети про різні катаклізми, катастрофи тощо. Це один з прийомів, щоб людям пояснити, що у нас не все гаразд.

Третє – це фільми. Можна говорити, що в Україні стали багато знімати кіно, але, на жаль, це праця на російський телевізійний ринок з використанням нашої дешевої робочої сили. Але є й позитивний момент. Всі, хто знімають кіно, проходять школу і набувають досвіду. Я, наприклад, подивився «Андрея» й у мене дуже багато зауважень до фільму щодо якості зйомок. Звук неправильний, склейки б’ють по очах, камера тремтить. Це через те, що в тих, хто знімав, немає щоденного досвіду рутинної роботи і немає професіоналізму. Нехай набираються його, працюючи поки що на російський ринок, а потім, можливо, використають набуте на благо України.