В останні дні серпня в музеї Івана Гончара (м. Київ, вул. Мазепи, 29) відкрилася виставка відомої української майстрині-вишивальниці та дослідниці вишивки Олени Кулич-Стахурської. Авторці – 82 роки, але вона продовжує працювати не лише як рукодільниця, а й як дослідник. Адже саме в цьому році вийшло друком друге видання книги „Мистецтво української вишивки”, яку підготувала дослідниця. Якщо в першому виданні опрацьовано приблизно 100 різноманітних швів, які використовуються в Україні, то в новій версії понад 150.

Що стосується самих робіт художниці, то вона створила їх близько 100. Вони експонувалися в багатьох країнах, в тому числі в Канаді і в США. На виставці в Києві представлено приблизно 60 робіт – це переважно одяг, рушники, серветки.

Ми звикли відносити вишивку на одязі та інших предметах вжитку до декоративного мистецтва, таким чином ніби підкреслюючи, що головне в цих роботах зовнішнє – краса, барви, а насправді усі зображення на посуді, одязі, спорудах носили ритуальний характер. Вони були оберегами українців і сьогодні мистецтво Олени Кулич-Стахурської, як і інших майстрів, залишається своєрідним оберегом нації.

На жаль, далеко не в кожному українському домі сьогодні є такі традиційні обереги, і тому, поки держава і громадяни займаються відродженням народного мистецтва, саме такі виставки стають оберегами для цілого міста, цілої країни.

На відкритті виставки і я, і інші закликали підтримувати українську національну культуру, бувати на таких виставках, але, на жаль, журналістів, які могли б розповсюдити цю думку в ЗМІ, на відкритті майже не було.

Отже, швидше за все, людей на виставці буде не багато, і кожен, завітавши туди, матиме можливість вдоволь намилуватися виставкою.

Особливо раджу виставку тим, хто сам займається гаптуванням. В ексозиції чимало цікавих зразків використання різних технік. Тут можна придбати і своєрідну енциклопедію вішивки - книгу Олени Кулич-Стахурської „Мистецтво української вишивки”.