Тільки от біда, легендарні джерела про створення перших гончарних виробів (людей!) не дуже детально описували, як саме треба знаходити необхідну сировину і що з нею робити потім. От і довелося людству самому вирішувати цю проблему.
І для того, щоб почати виробництво тканини, людство зробило лише один глобальний винахід – воно перейшло від плетіння до ткацтва. Ця революція змінила все, що стосується тканини. Інше було просто вдосконаленням. А от у гончарстві революції довелося робити цілих дві.

Перша була на початковому етапі і називалася вона – випал. До випалювання гончарні вироби робили з глини і сушили на сонці. Деякі зразки збереглись, але уявляєте, що то були за глечики? Вони ще більш-менш годились для сухої речовини (зерно, приміром), але аж ніяк не тримали воду. Як розумієте, невипалена глина зберігається дуже погано, вона розчиняється у землі. Але це не завадило знайти висушені сонцем (не опалені) гончарні вироби в Ірані, яким близько 3000 років. В Україні, де сонце не розпікало глину до дуже високих температур, вироби того часу не збереглись зовсім.
А взагалі, найдавнішим гончарним виробом сьогодні вважають глиняні посудини з Одай-Ямомото і Ушигойя (острів Гонсю, Японія), що виготовлені 13 тисяч років тому. ІІ що цікаво, вони вже були випалені.
Як же випалювали вироби? На початку цивілізації - на сонці, потім на відкритому вогнищі, що давало температуру 300-400 градусів. І, нарешті, почали робити печі.
Саме поява печей стала справжнім вибухом у технологіях, адже піч дозволила робити не лише кращу кераміку, а і готувати іншу їжу, а головне, почати виготовляти мідь, бронзу, залізо.
Цікаво, що перші печі самі були керамічним виробом: з тонких гілок робився каркас, що обмазувався товстим шаром глини з певними дірками. Усе це випікалося. Гілки вигорали, а глиняна споруда залишалась, що дозволяло в середині неї створювати температуру в 2-3 рази вищу, ніж раніше.

Це фрагмент моєї статті до спец.видання. що готується на фестиваль "Радісна україна. Опішнянська казка". Далі буде. Фрагментів усього 6.