Київ – дуже бідне на культурні заклади місто. Їх і раніше було менше, ніж у аналогічних містах Європи, а тепер вони практично не створюються, в той час, як споруди житлового, торгового та виробничого характера будуються прискореними темпами. Більше того, постійно з’являєтся інформація про загрозу тому чи іншому закладу культури.

Поодинокий позитивний факт створення муніципального закладу культури трапився у 2001 році. Тоді в Києві була відкрита Творча вітальня майстрів оперного і балетного мистецтва „Духовна спадщина” імені І.Козловського, яка займає приміщення загальною площею 335,1 кв.м. по вул. Хрещатик, 50 літера „Б”. Це приміщення на сьогодні враховується на балансі самої вітальні.

Та як стало мені відомо, робляться наполегливі спроби передачі цього нежилого приміщення з балансу закладу культури на баланс КП „Київжитлоспецексплуатаці” з подальшою його приватизацією.

Ми вже пережили за останні 2 роки історії з виселенням худоників з майстерень на Подолі, галереї зі свого приміщення на Андріївському узвозі, продаж будинку школи та закриття книгарень. Вважаю, що столиця не має права показувати всій Україні приклад приватизації закладу культури, який призваний слугувати киянам. Адже ні для кого не секрет, що викуплене приміщення невдовзі може бети перепофільоване і на його місці виявимо магазин, офіс чи готельні аппартаменти.

Це фрагмент мого звернення до Черновецького, де я прошу розібратися з проблемою...