Усі ми пам”ятаємо кілька веселих ідей від Чорновецького. Приміром, про те, що приїжджхі повинні платити спеціальний додатковий податок, якщо хочуть жити і працювати у Києві. Або про спроби ввести перевірку реєстрації батьків в школах, де навчаються діти. Обидві ці спроби не вдалися. Але обидві є яскравим зразком територіального егоїзму. При тому, дикого егоїзму і безглуздого. Адже саме оті приїзджі і виконують чимало тієї роботи на яку не вистачає робочих рук чи бажання киян.

Та сама історія, тільки вже в реалізованому вигляді, стосується і ситуації з ваговозами. Вона теж має усі ознаки територіального егоїзму. І теж безглуздого.

Чи стало легше їздити в Києві в останні дні? Так! Але чи заслуга в тому відсутності ваговозів? Чи, може, заслуга тих, хто виїхав відпочивати на літо? Саме в липні кожен 5-6 киянин виїжджає на відпочинок, або просто не ходить (не їздить) через відпустку на роботу. Тож, не випадково саме на цей період вигадана була Черновецьким заборона в”їзду ваговозцв у Київ. Кияни відчули деякі полегшення в пересуванні, а їх переконують, що це через трейлери.

Проблема вантажного транспорту в Києві існує, вона гостра і не приємна, але навіщо було забороняти в”їзд саме тоді, коли кількість транспорта в Києві через сезонні коливання і так зменшується?

По-друге, чому це питання не пропроцювали з перевізниками, для яких могли б на перший період залишити „шпарину”, пов”язану з товарами, що швидко псуються.

По-трете, у нас 2 періоди-пік – ранковий і вечірній. Можливо, варто було відкривати місто для транзитного перетину і на кілька годин посеред дня?

Можливо, треба було залишити у Києві бодай один транспортний коридор? Можливо, треба було спочатку вирішити питання прискорення будівництва нового моста (т.з. моста Кирпи) навколо якого і розв”язок путніх вже зробити не зможуть, бо земля навкола продана?

Питань багато. На жаль, КМДА і Чорновецький про це не думали. Саме тому і виникають розмови про можливість руйнування дамби Київського моря, яка піддається додатковим навантаженням у зв”язку зі збільшенням руху через неї.

„Не пущать!” – вирішив Черновецький. Певно, дехто йому подякує. Особливо европейські виробники транспорту, які тепер зможуть продавати в Україні більше ваговозів, адже існуючі трейлети тепер частину часу витрачатимуть на стояння, а обсяг необхідних перевезень від того не зменшиться. Подякують кияни, які живуть вздовж тих доріг, де тепер ночами курсують каравани фур. Подякують ті, хто чекає вантаж у Києві сьогодні, а змушений отримати його завтра, а потім цілий день тримати в місті вантажівки, бо виїхати вони зможуть лише наступної ночі. Зрадіють і працівники-кияни, яки тепер змушені працювати вночі, щоб приймати і розвантажувати продукцію, що прибуває у Київ. І ще багато інших людей...

А в цей час слухняні і лояльні до Чорновецького ЗМІ розповідатимуть, який він прекрасний керівник і як легко він вирішив проблему. Тільки от, хто їм повірить, що це і є РІШЕННЯ?