Водив малого дивитися "Вольта". Котрий в оригіналі "Болт", але ж ви розумієте... Переклав Федір Сидорук, режисер дубляжу - Ольга Фокіна. Що сказати -- фільмець удесятеро кращий, ніж мій "Десперо". Так, як малює "Піксар", ніхто намалювати не може. Від картинки на екрані одержуєш естетичну насолоду. Мораль кіна цілком мосфільмівська - "птєродактільонок іщет друґа" з варіацією про самоповагу, однак сюжет виявився п'ятирічному синові не по зубах, він і досі мене розпитує, що та чому, та де взявся другий песик.

Ще раз утвердився в думці, що правильно роблю, замінюючи буржуйські ол райти та океї на що завгодно, крім "гаразд" та "добре". Забагато цього було. Забагато також "лаж" та "ульотів" - я старатимусь так не робити, це патуа не завжди виправдане, заважає, звучить штучно. Либонь, Маріуш Яворовський, представник "Дизнея", наполягав, щоб так було. Іще: як пояснити людям, що "ось це", "ось так", "ось тут" в українській мові трансформуються в "оце", "отак", отут"? Невже тільки я це знаю? Що ходять по щось, а не за чимось? "Пішов по хліб" а не "пішов за хлібом" (довільни приклад, у кіні було щось інше). Класична ілюстрація: вислови "пішов по воду" і "пішов за водою" мають дуже-дуже-дуже різне значення. Що вживати "звичайно" замість "авжеж" чи "аякже" - те саме, що в московитському наріччі казати "обьічно" замість "канєчно"... І все одно Федір - найкращий перекладач.