Переглядав останню, т.зв. фінальну версію м/ф "Пригоди Десперо". На початку дві з половиною хвилини йдуть квітчасті хитромудрі титри - прізвища голівудських акторів, які озвучували м/ф. Як у "Шреку" - то з черв'ячків прізвище, то з гіменця. І Дастін Гофман, і Кевін Кляйн, і Сіґурні Вівер. От тільки - на хвіга? У всіх країнах голоси цих Гофманів та Віверів ретельно зітруть і запишуть своїх Чіполіні, Цибульських, Цибуленків. Стільки "кретиву" собаці під хвіст.

Коли писали масовку, пропустили одну репліку. І вписали її без мене, а на ходу "поредагували". Вийшло щось таке: "За хряка - 20, за свиню - 15"... У мене трохи серце не стало - який хряк?!!! Чистісінької води москалізм! Біда з цим "узкоязичним насєлєнієм", яке навіть не підозрює, що "хряк" - це "кнур". І нічого вже не вдієш, звукові доріжки пішли на мікс...

На початку 70-х кияни, що говорили київським варіантом заліського наріччя, не знали слова "хряк". Щоб подражнити заліськомовних, я, бувало, питав: "А що таке хряк? А що таке мякіна у приказці "Стрєлянава варабья на мякінє нє правідьошь"?" "Мякіну" ще відгадували - мовляв, хлібна м'якушка (хоч насправді - полова), а про хряка годі було й питати. І ти бач, як за неповні 40 років усі охрячились. До речі, ніхто тоді не казав  "скамєйка", а тільки "лавачка". Була не "трьошка", а "траячка", не "баяришнік", а "гльод". А як тепер?