Певний час вегетеріанствував. Ну не те щоб, але. Та оце занесло на якийсь москвинський форум, де спадкоємці Пытошного приказа вправляються у відмінюванні слів "хахлятский" та "сало". Спокушений заліською опричниною, пішов на базар і купив чвертку сальця. Вдома посолив, урізав житнього хлібця, часничку взяв... І їм. Підходить найменший син, п'яти років: "Тату, дайте й мені". Дав. Малий з'їв. "Таке оце біле добре, - каже. - А як називається?"

От недогляд національного виховання.