:)) у Малковича поганий смак?

Ответ на комментарий # У Малковича геть інше розуміння мови. Ви ніколи не читали книжок "Абабаґаламаґи"?

Ответ на комментарий Олекса_Негребецький # читали, але претензій до мови майже не виникало. а от, щоб він не правив, треба було домовлятися у договорі на переклад.

Ответ на комментарий Олекса_Негребецький # я, нажаль, не читала.. :( дитиною ще не застала, а зарас своїх ще нема... такий от казус :) я думала від протилежного - раз серед дітей ці книжки популярні (а діти - найсправедливіші критики, як на мою думку), то і в нього розуміння своєї справи мабуть правильне.. :) а ще - однозначно не підтримую редакторських правок. Одне правлене слово інколи може все спаскудити )

Ответ на комментарий # Залежить, хто редактор. Кажуть, хороших прибиральниць не буває. Бо якщо людина вміє добре прибирати, то в неї неодмінно вистачить хисту зробити кар'єру. Так само в наш час не буває добрих редакторів. Рано чи пізно вони перекваліфіковуються. Хоча... може, я помиляюсь. Бо знаю кількох редакторів, що вже років по 10 сидять за правками, а ті, що тільки за посадою називались редакторами, давно зробили кар'єру. Видавцями поставали, наприклад. Режисерами. Я - перекладачем.

Ответ на комментарий # Ги!

Ответ на комментарий Олекса_Негребецький # може. спочатку треба щось написати, а потім судити про редакторів. От я, наприклад, коли напишу книжку - тоді і рішення буду приймати. Зараз же я вважаю, що проти редакторів :)

Ответ на комментарий # НМД, щоб книжку написати, треба володіти інструментом - мовою. Коли ти готовий (чи готова) відстоювати кожне написане тобою слово, а не червоніти, тицьнутий (тицьнута) носом у словник. Якщо такого володіння нема, то краще йти в охоронці/прибиральниці. А якщо вже "нє маґу нє пісать" (катастрофічний стан, мені не знайомий), то без доброго редактора годі обійтися. Щось підрихтує, щось поправить. На жаль, зна-а-а-а-ачно більше таких "редакторів", які тільки помилок навставляють. Гарно про це пише С.Караванський.

Ответ на комментарий Олекса_Негребецький # коли я читаю якийсь дуже гарний, милозвучний, водночас насичений і простий текст.. здається, ніби автор випалив його на одному подиху, вилив рікою на папір, оживив слова..., я натхненно думаю, що це Божий дар. ні з ким з тих, кого люблю читати особисто не знайома (більшості уже давно нема на світі), тому не знаю ці шедеври редактовані, чи ні... від чого тут треба відштовхуватись, щоб так писати: писати, що думаєш, виливати думки на папір? чи писати граматично правильно так, щоб читалось як вилита на папір думка? (не впевнена, що зрозуміло висловилась))