Уже тринадцятий минало, як я серйозно - себто тривало - сплавлявся по Десні. Зі станції "Ріка Сейм" під Конотопом - до Чернігова. Тривало це тоді 18 днів. У наш час дозволити собі розкіш ліниво хлюпати весельцем просто неможливо. Тому вийшли днів на п'ять. З-під Сосниці і "до обіду", тобто - поки не набридне. В результаті допливли до села з дивною назвою Салтикова Дівиця. Але 13 років тому Десна була романтична - бо судноплавна. Світилися бакени, зрідка пропливали баржі, по берегах загадково іржавіли кістяки пароплавів, крани щось вантажили, земснаряди прочищали й поглиблювали... Завдяки земснарядам було повнісінько шикарних білопіщаних пляжів, на які не ступала нога людини. Нині Десна своє значення транспортної артерії втратила, пляжі заросли лопухами, іржаві пароплави порізано на брухт, сільські рибалки вимерли, а приїжджі непривітні й неприємні, майже нічого цікавого й спокусливого для ока на берегах немає... Навіть сміття - і того значно менше, ніж на Дністрі. Подекуди збереглися бази відпочинку. Можливо, вони змінили власників та орієнтацію - проте функціонують.[700x525]