Добродій, який коментував мій попередній допис про Український дім, пишучи, що музеї треба закривати, бо це нерентабельно, а створювати щось нове, крєатівнєнькоє, повернув мене до думки про київські музеї. Я сам колись працював у музеї (у Природничому), цікавився музеєзнавством... Любив ходити по музеях у всіх містах, де бував.
Хіба музеї - це нерентабельно? Не думаю. Невже Лувр нерентабельний? Уффіці? Лондонський музей природничої історії? Черги туди стоять. Та й київські музеї не жаліються на брак відвідувачів. Проте... Невтішна це картина, київські музеї. От, наприклад, Музей українського образотворчого мистецтва (може, він тепер інакше називається). У Музейному провулку. Обдерті з патьоками стіни, брудна підлога, темно, злидні. Цікавих експонатів десь не видно. Так, при совєтах був Лєнін од підлоги до стелі, але була й цікава дерев'яна скульптура "Бокораші". Де вона? Шашіль сточила? Та й ті, що є, так вивішено й освітлено, що ніякого дідька не побачиш. Злидні, злидні. Самісінький центр столиці. Іноземні туристи - за півкроку. Однак у цьому музеї вони не товчуться. То приманіть їх, закличте... Ні, ждуть ласки від Мінкультуризму.
Сучасний музей має використовувати всі досягнення прогресу. Мультимедія. Комп'ютеризація. Щоб я міг хоч на моніторі побачити, які цей музей має скарби. Обов'язково свої сайти. Навіть така проста штука, як електронний гід. У палаці Топ-капе в Істамбулі охочим за заставу (пашпорт, гроші) видають такий здоровенний мобільник. Коло експонатів - номери. Набираєш відповідний номер і тобі обраною тобою мовою розповідають, що ж ти, власне, бачиш. Ось він у мене на пузі, цей мобільник. А в музеї українського образотворчого мистецтва я бачив... фарбовану "сєрєбріном" "розкладушку". Усе путнє, що, по панських маєтках висить?[700x525]