Бідні політики та інші артисти. Про них же пишуть у газетах та в Інтернеті. А там, бува, як напишуть... Підказали добрі люде, що й про мене осьо написали:
http://relax.ua/kino/wanted-review/lang/ua
Точніше, написали про кіно, але й мене згадали тихим словом.В україномовній версії все вперлося у переклад Олекси Негребецького. Дотепер Негребецький (псевдонім Леоніда Дмитренка) успішно перекладав діалоги у Тачках, Шреці, Мадагаскарі, Піратах Карибів, Ерагоні та інших цілком гідних відстійника картинах, і рвав російських колег, як то кажуть, голіруч. Лише ставши до змагань з фахівцем середньої руки (Лук’яненко навряд чи вартий вищої оцінки), Негребецький програв начисто.
От прямо-таки вперлося. Хоча - не вперлося б у переклад Негребецького - вперлося б у переклад Федора Сидорука чи Романа Дяченка. Бо більше нема в чий. Вельмишановний і на диво обдарований автір чи автірка не спішать поповнювати лави.
Можна скільки завгодно винуватити Лук’яненка у стилістичному зсуві реплік у діалогах, але він підсилив гумористичний ефект оригіналу. Перекладач української версії, що раніше добряче пересолював і переперчував, раптом видав банальну штамповку.
От бездарь цей Негребецький. І кіна тільки гідні відстійника перекладав - Тачки, Шрек, Мадагаскар, Пірати Карибів, Ераґон. А от коли йому трапився навіть не шедевр, а твір середньої руки, Негребецький вср...ався. Чи то пак - програв. Отаке. Щодо Піратів та Ераґона - годі щось заперечити. Відстійник адназначна. Але називати "Тачки" й "Шрека" (особливо "Шрека") "гідними відстійника" я б ото не спішив. Так само як і залічувати "Вонтид" у шедеври навіть "середньої руки". Не знаю, з чим там бавився Лук'яненко, щоб посилити "гумористичний ефект оригіналу" - в оригіналі, крім "фак" інших слів фак-тично й не було. Авжеж, російська мова багатюща на сексоцентричні, відгенітальні синоніми та їхні похідні, порівняно з українською, тож бідному "перекладачеві української версії" не дуже було де й розгулятися. Одне-єдине місце, де я посмів "пересолити й переперчити" - замінив "фак" на "сраку". Гарно лягло по ліп-синку, між іншим. Іще: у нинішньої публіки стався якийсь етичний злам. Нинішня публіка прагне тільки "гумористичного ефекту". Це відзначає багато людей, причетних до світу видовищ. Актори кажуть, що глядачі в театрах регочуть у тих місцях, які раніше викликали сльози. В кіні регочуть з найбезневиннішої репліки. Навіть у "Вонтиді", кіні з претензією на хвілозопію, високочолі критики вишукують "гумористичного ефекту", який, буцімто, варто було "підсилити". Чи посилити. А якщо в залі не регочуть з прострелених черепів чи проткнутих селезінок - значить, недоперчив "перекладач діалогів". "Програв начисто". Хоча - щоб програти, треба грати.
Добре, що автір чи автірка згадав(ла) Лук'яненка. Ану, панове, з льоту - а хто автор сценарію цього фільму Бекмамбетова? Не згадали? Ги. А прізвища режисера зразу од зубів одлітає. Бо режисер у кіні - головний. І в дубляжі теж. Поки дубляж того нещасного кіна завершили, з дописками й переписками, зі змінами й доповненнями, то від "перекладу діалогів", зроблених Негребецьким (небажаним і відсутнім у студії), лишилися тільки ріжки та ніжки. Тобто, тільки згадана вже срака. Банальна й штампована.
Отаке. Позлобствував.