Нарешті прочитав Дена Брауна "Код Да Вінчі". Автір гарно почав - а закінчив типово по-детективному. Вирулив. Здивував рівень перекладу. Я з острахом беру в руки перекладні книжки - що українські, що російські. Хіба що переклад з якоїсь екзотичної мови. Ну, з японської там - тоді є шанс, що перекладач дасть раду словам і буквам. "Хроніки Нарнії" особливо відбили мені охоту читати перекладне. Я ці "Хроніки" вже лаяв де тільки можна, але лайну ще й тут. Молодиці, які над "Нарнією" працювали, не побоялися написати: "Кінь черкнув ратицею". Це ж, мабуть, треба сільгоспакадемію закінчити, ветеринарний факультет, щоб збагнути, що в коня копита, а не ратиці. То в кози ратиці.
А "Код" перекладений дуже пристойно. Майже нема зворотів-маркерів - "Одна з його рук", "Минулої ночі", "Чи не хотів би ти зробити це" тощо. Щоправда, той варіант української літературної мови, в якому кладуть ДО кишені, а не в кишеню, ходять ДО туалету, а не в туалет. Вплив польської. Після профілактичної бесіди минає.
Перекладач - Анжела Кам'янець.