колись була маленька кулька
кулька з свіжої землі, багна чи мо навіть чийогось подиху
на тій кульці жила маленька людина
людинка часто не розуміла, чому кажуть "сісти до когось на руки", коли сідають до когось на ноги. а сідають таки ж у обійма
вона рідко говорила з небом, бо соромилася неіснуючого і боялася бути непочутою (із іт ені меттерс?)
маленька людина іноді жалкувала, що нічого не колекціонує, але часто збирала навколо себе купу мотлоха
вона іноді казала, що не вірить у кохання, просто боячись, і сама б не вірила, що її лякає біль (..різна його природа)
а іноді вона боялася банально відкрити очі, яле якби частіше намагалася їй би сподобалося
і маленька людина часто ховала руки
вона не квітка, але квіти милі
будьте іноді більш уважними до маленьких кульок_)))