Чоловік без капців був вже не там
А якби хоч хтось знав де
Маленький їжак у грудях
Теплий, ще живий, але ж до біса колюча тварь
Тіко місце знаходження голок достеменно невідоме. Чи то вони всередені
Чи таки всі ззовні
Чи то він відчуває весь навколишній світ
Чи то все що навколо лише відчуває його
Лише однобокий вибір „або”
Обхопив ковдру чоловік без капців і розповідав історії стіні
Росповідав про усі свої життя
А їх було добіса
Розповідав усе що міг і навіть чого не пам”ятав
Розповідав здавалося не одну добу
Поки і стіни ледь не почали говорити
Вони шепотіли , шепотіли, шепотіли до чоловіка без капців
Ніби навіть його ж словами
Вони співали
Вони поправляли йому ковдру і ніжили його коли той засинав
Поржніх чашок чаю ставола все більше
Вони заповнювали кімнату як зал очікування
Градусник мовчав
Фізична оболонка не зазнала змін
Але стіни іноді бормотіли все гучніше
Чоловік без капців іноді бува не починав ридати що дитина
„но слёзьі здесь не в моде.стоит деержать породу”