от сиджу..сиджу..с...
все тікає крізь пальці
хотілося лежати у човні серед річки, не опираючись течії, мовчки дивитися на яскраве небо, засліпленою холодним сонцем і видихати у небо нього клубки пару
аж поки небо не почне співати на вухо_))

а він все ходить карнизами сподіваючись що тя зляаєшся і кинашся ловити його
він не збагнув що розуміє надто багато
і навчився вимірювати життя кроками
навчився робити те що хоче
такі не зрозумів що є вільним
хто у силах кинутися за ним???
на найвищу вершину його гір
вони ж потонуть у них бо не здатьня відчувати крил

дроти, пласмаса,
метал жеруть мозок
і таки, сцуко, не давляться......