Пошуки сторого цифровика стають все більш цікавими. вже була знайдена стара плівкова мильниця, дідуся-Зеніт, касетний Полароід(хо тапер знайти касетну плівку!!!!)
одне питання залишається відкритим: де ж той напівживий цифровичок
вже пів року фот у руках не тримала
офігенна погода
люблю людей з фонарних стовпів. вони багато розкажуть , живучи біля іллюзорного світла,штучного, котре так люблять мошки
"старі принци" з чиїх кишень стирчать ще повні пляшки з чудодійним ілексиром життя_))
вони пишуть історію чи то свого чи то твого життя на світлі, видобутому з глибин (під)свідомості ліхтаря.
милі , небережно виписані рядки, вони зникають , коли сходить сонце.
сонце вірить що все знає. що вміє чи ба навіть може. воно ніколи не повірить що у його тіні існують оті кохані ліхтарі з своїми людьми_))
а люди обв"язують ліхтарі стрічками. вірить що це принесе їм бодай щось_())))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))