Накатала напівсентементальний брєд породжений тимм, що мну недавно потрапила під руки "замість крові" , що востаннє читала трохи більше 2 років тому. а воно сцуко видалилося_)))))))))))
тоді я не вчитувалася у описи, місця, назви
тоді не думала що буду частково впізнавати щось своє
не думала що Щекавиця чи Киселівка не будуть чимось непевно трохи
відомим
що оті "Сходи" викликатимуть ланцюжок якихось спогадів-асоціаців про те ,
як , що і у яких кількостях там випивалося з усим що це супроводжувало, чи що з того випливало
що усі ті незрозумілі вписки , бо їдучі під київ можна прокинутися на
оболоні чи
просто завтикати час останньої маршрутки не будуть чимось химерним
що знайомим буде завтик останнього трамваю і галоп на останню
маршрутку , яка дає можливість дібратися до 0000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000000000000000000000000000000000
00000000000000000000000000000000000000000000000000
00000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000000
лісу і озера де є люди, палатки і хавка
або провтик останнього метро і більше 2 годин пішака під дощем
або розуміння того, що обітцяна палатка не прийшла, натомість
всі розбіглися. їхати додому вже немає ні можливості ні бажання. а останньгого не вистачає і для того щоб шукати невідомо яку вписку і
невідомо чим туди добиратися

і розуміння що усе вищенаписане то лише невелика частина того, що
буде

люблю я осінь. києв. його схили, що живуть власним індеферентним
життям
усі дрібниці і непорожуміння що тісно сплітаючись утвоють оте життя , що зараз невпинно б"є по клаві. яке ніколи не назвуть непересічним і
геніальним
і воно добіса раде отій негеніальності. йому вистачає підліткового
дебілізму

воно плекає ілюзію щастя з того, що у нього є_)