тісно тоскно
так буває після перевантаження себе різними проявами життя
*ходила місцями чи не половини мого дитинства. вони майже не змінні *були до останніх дніів...* за це я їх люблю. здається, я не остаточно втрачена людина для минулого*

ми можемо вірити оригінальність нашого буття, але десяток тестів покажуть що кожен вписується в певні чітко чи відносно чітко окреслені категорії. ми ще можемо бути впевнені у власній неповторності, аале штудіювання підручнику анатомії виявиться що ми всі одна деталь з різним ступінем браку
то ж у нас завжди залишається любов до цього однакового і звиичайного у власній неповторності життя
і то нічого що я це кажу у чотирьох стінах перед екранчиком, повністю (наскіко вистачало можливості і бажання) ізолювавши себе від стороннього втручання. я десь віритиму у те що я вас люблю. це життя завжди є нашим