маленькі руки в великому світі
довгі дороги в маленькому серці
і вбиті рядки в пульсуючій скроні -
завжди чиїсь залишені в думці долоні
стіна серед світу
і кожен забрав по цеглині,
так будували будинки,
ми ж то кричали "невинні!"
В ніч упивались вином
й випивали з похмілля душу....
в дірках кишень шукали простір
на підвіконнях лишали попіл
об темне небо гасили недопал
зривали голос в чужих телефонах
шукали щастя на залізничних перонах
бігли, кричали, не знали
чи будемо зайві у бусі "наступного дня"