з середини підіймається старе, здавалося забуте відчуття
воно живе десь у грудях. тиихо клуьиться
і з"являється вночі
приходить розуміння що не заснеш. зустрічаєш світанки (як же я їх обожнювала)
такий собі розбуджений буремний птах всередині
також знову ловлю себе на тому , що потрібно чогось забажати і я це отримую_)
теж старе гарне відчуття
*і знаю що всі "компенсації" зваляться на голову в один день*
навіть з"являється бажання зустріти осінь. хоч вона мене досі бентежила. прохолода. менше вільного часу_))) у всьому цьому свій плюс
трохи шкода що не буде минулої осені, але все буде якісно інше_))))))))))))) *з вікна тягне холодом. от звідки взялася осінь_))*
бентежне передчуття
(а перед очима картина минулої осені. снадартно. ранок. дорога на тягу. тільки витягнутий з шафи плащ, що надзвичайно пахне весною. тими людьми..... подіями)*дивним чином спогади чіпляючись один за одне тільки тікають у часі*
чим блище до ранку тим більше на це дивне відчуття намотується спогадів, не облич, не дат а відчуттів відчуття
літо.труханів. бж
осінь. труханів. паркова. ботсад. паркова
впиваюся до ранку безликими спогадами_))))
а ранок добрий на те, що розформавує думки у тишу