Життя в долонях порожніх кишень,
Відверта думка то є мішень.
Ми товаришували з вашими катами,
Ви одягали на них нібм і кликали Богами.
Ми підібрали вашу честь на смітнику століть,
А вона стрибнула з вікна не зрозумівши що стоїть.
Нам потрібно було почути заключне слово,
А ви забули придумати першородну мову,
Тому нарекли художником позбавленого зору.
Поки ви трепанували свої залатані серця,
Ми шукали серед неба живого мерця.
Нам сказали, що він не витримав вашого гниття.
Ми ходили цвинтарем і збирали боєздатну зграю,
Та вранішні газети констатували, що нас немає.