ніяких стровінь на дахах, дірок і зірок
а просто... "мьі катимся вниз по наклонной с точки зрение вьісших сфер"(с)
коли дивлюся на ті місця де колись вчилася і справді здаєтья що це фініш. остання точка
дуже смутно але пам"ятаються випуски з гімназії чотирьохрічної десь давнини(не пізніші).
звідти випускали Людей. дорослих людей,тобто освічених. було на що дивитися. було кому і за ким просльозитися
нє, то не були педантично -відповідальні радянські школярі (не той же час!зовсім!). так, і ми були менші і вони здавалися вищі, бачилися людбми з орієнтирами
нагородження відмінників навчання, олімпіадчиків і т.д. перетворювалося у зовсім немалий натовп людей. з 6-8 класів виходило ледь не по половині людей(і боло ж зоовсім недавно)
зараз від усього цього майже нічо не залишилося. безглуздо списувати ВСЕ на якийсь технічний прогрес
але ЩО ж м втрачаємо?? далі і далі випуски схожі на купку підлітків які тіко недавно "вийшли" з свого двору
(так-так. ми були малі, вища планка видавалася нам зразком. ми підійшли до межі і через давнісь спогадів не зіставляємося ніяк з тим "еталоном"(що і не потрібно) але не у цьому справа)
я не можу чогось побачити? але старі орієнтири збилися майже остаточно а нові не вимальовуються ну обсолютно (чомусь не потрапляють у моє поле щору, щоб його)
наскіко ж сильно смінився контенгент молодших-середніх класів (за нахабністю, понтами, матом вони так гаарно нас переплюнули. і все однобоко)
і щось я геть нічого не розумію *вирощують Щось, швидше вирощують, а наповнювати змістом не встигають*
а далі? *"мьі катимся по наклонной, не знаю только вверх или вниз"(с)



[показать]